ЛЕНҐЛЕНД, Вільям (Langland, William - бл. 1330, Шропшир — бл. 1400, Лондон) — англійський поет.
Ленґленд
є автором алегоричної поеми «Видіння про Петра Орача» («The Vision of
Piere the Plowman»), найвизначнішої пам'ятки морально-дидактичної поезії
XIV ст.
Біографічні відомості про автора «Видіння» вкрай скупі і їх важко
назвати достовірними. Навіть прізвище поета відомо неточно, і його
називають Ленґлендом лише згідно з усталеною традицією. Фактично все, що
ми знаємо про Ленґленда, взяте з його поеми.
Народився Ленґленд, вочевидь, у графстві Шропшир. Принаймні опис
Мальвернських пагорбів свідчить про те, що ці місця близькі й дорогі
йому. Швидше за все, поет був вихідцем із селянської родини, але здобута
в монастирі освіта дозволила йому вийти з кріпосної залежності. У
будь-якому випадку на сторінках «Видіння « поет дякує церкві за здобуту
завдяки їй свободу. Водночас чернечого сану Ленґленд не прийняв. Він
розпові
... Читати далі »
Венеция. У дома сенатора Брабанцио венецианский дворянин Родриго,
безответно влюбленный в дочь сенатора Дездемону, упрекает своего дружка
Яго за то, что тот принял чин поручика от Отелло, родовитого мавра,
генерала на венецианской службе. Яго оправдывается: он и сам ненавидит
своевольного африканца за то, что тот в обход Яго, профессионального
военного, назначил своим заместителем (лейтенантом) Кассио,
ученого-математика, который к тому же моложе Яго годами. Яго намерен
отомстить и Отелло и Кассио. Закончив препирательства, приятели
поднимают крик и будят Брабанцио. Они сообщают старику, что его
единственная дочь Дездемона бежала с Отелло. Сенатор в отчаянии, он
уверен, что его дитя стало жертвой колдовства. Яго уходит, а Брабанцио и
Родриго отправляются за караульными, чтобы с их помощью арестовать
похитителя.
С фальшивым дружелюбием Яго спешит предупредить Отелло, только что
обвенчавшегося с Дездемоной, что его новоиспеченный тест
... Читати далі »
У Данії помер король, а його дружина
Гертруда через два місяці вийшла заміж за брата свого покійного
чоловіка, Клавдія, Це дуже засмутило Гамлета, сина Гертруди, бо він дуже
любив батька. Його цікавив не трон, який зайняв дядько, а хвилювала
зрада матері. Непокоїли також причини раптової смерті короля. Клавдій
говорив, що брата вкусила змія, але Гамлет підозрював дядька.
Одного разу принц довідався, що солдати, які стояли на варті,
кілька разів бачили привид короля. З’являвся він опівночі і мовчав.
Гамлет вирішив зустрітися з тінню батька. Вночі зі своїм другом Гораціо
та солдатом-охоронц
... Читати далі »
Вплив раннього ренесансу відчув Джефрі Чосер (1340-1400). Вихований
на французькій і латинській класичній літературі. Найбільший
англійський письменник епохи. Народився в купецькій сім'ї. 1357 р. –
паж у свиті знатної людини. Через два роки участь у поході, потрапив у
полон, викуплений. Служив при дворі. Дипломат у Фландрії й Італії
(1370-1378), доглядач митниці. 1386 р. – парламент, але одержав
відставку.
Творчість Чосера – вірші, більші поеми епічного і сатиричного
характеру. «Книга герцогині», «Будинок слави», «Пташина рада», «Троїл і
Кризеїда», «Книга про добрих жінок» і «Кентеберійські оповідання» -
останнє десятиліття життя. «Кентеберійські оповідання» - підсумок всієї
зрілої літературної діяльності Чосера. Відтворення дійсності, живі
люди, грубі жарти. Пролог – дія в готелі «Та бард» у Саутварку. У
місткому готелі Гаррі Бейлі – 29 прочан з різних місць. Подано портрети
вихідців з різних шарів суспільства. Всі предста
... Читати далі »
Командор
ордена Калатрави, Фернан Гомес де Гусман, приїжджає в Альмагро до магістра
ордени, дона Родріго Тельес Хірон. Магістр юн роками і лише нещодавно
успадкував цей високий пост від свого батька. Тому командор, увінчаний
бойовою славою, ставиться до нього з певною недовірою і пихою, але змушений
дотримуватися личить нагоди шанобливість. Командор приїхав до магістра
повідати про розбраті, характерної для Іспанії XV ст. Після смерті кастильського
короля дона Енріке на корону претендує король Альфонсо Португальська - саме
його права вважають безперечними рідні командора і його прихильники, - а також --
через Ісавеллу, свою дружину, - дон Фернандо, принц Арагонська. Командор
наполегливо радить магістру негайно оголосити збір лицарів ордена Калатрави
і з боєм взяти Сьюдад-Реал, який лежить на кордоні Андалусії і Кастилії і який
король Кастилії вважає своїм володінням. Командор пропонує магістру своїх
солдатів: їх не дуже багато, зате вони вой
... Читати далі »
Діана,
графиня де Бельфор, пізнього вечора зайшовши до зали свого неаполітанського палацу, бачить там двох закутаних в плащі чоловіків, які після її появи поспішно
ховаються. Заінтригована і розгнівана, Діана велить покликати дворецького, але
той виправдовує свою непоінформованість тим, що раніше ліг спати. Тут
повертається один із слуг, Фабьо, якого Діана посилала навздогін за
винуватцями переполоху, і каже, що один з незваних гостей, коли
той, збігаючи сходами, запустив в світильник капелюхом. Діана підозрює, що
то був один із її залишених шанувальників, який підкупив прислугу, та побоюючись
розголосу, яка, відповідно до поглядів XVII в., викликала на її будинок лихої слави,
велить негайно розбудити і надіслати до неї усіх своїх жінок. Після суворого
допиту, учиненого камеристкам, вкрай незадоволена тим що відбувається, але приховуючи
свої почуття, графині вдається з'ясувати, що таємничий відвідувач — її
секретар Теодоро, закоханий у камерис
... Читати далі »
Значним внеском в іспанську літературу
була драматургія Сервантеса. Не все з неї
збереглося. До нашого часу дійшли віршові
драми «Алжірські звичаї» і «Зруйнування
Нумансії», збірка п'єс «Вісім комедій і
вісім інтермедій нових, які ніколи не
виставлялися», опублікована в 1615 p., та ще
кілька п'єс, надрукованих без імені автора.
Сам письменник у передмові до збірки
вказував, що він створив «двадцять чи
тридцять комедій».
Драми написані відразу після повернення
Сервантеса з Алжіра і відбивають його
враження й переживання, пов'язані з
перебуванням у неволі. Особливо визначним
твором є «Зруйнування Нумансії» - героїчна
трагедія, написана на основі історичного
факту-облоги старовинного іспанського
міста Нумансії римськими військами
Сціпіона Молодшого. В старовинних хроніках,
працях латинських істориків, в іспанських
романсах, які уважно перечитав Сервантес,
розповідалося, що облога тривала багато
років, а коли Сціпіон нарешті увійшов у
місто, то знайшов його спустошеним і
мертвим.
... Читати далі »
1) демократична ( Сід постає в поемі як звичайний дворянин, наближений до народу.)
2) анти аристократична (негативне зображення інфантів Каталонських – жадібних боягузів)
3) доцентрова
В цій поемі сімейно-побутова лінія – дружина Сіда і Хімена.
Особливості іспанського епосу:
1) близькість до історичної дійсності
2) реалістичний характер оповіді (відсутня піднесеність, гіперболізація)
3) велика кількість побутових моментів
4) наявність сімейно-побутової тематики, жіночі образи конкретні
5) епізоди боїв подані з максимальною точністю
«Пісня про мого Сіда» — пам’ятник іспанської літератури,
анонімний героїчний епос. Єдиний оригінал поеми, що зберігся, про Сіда —
рукопис 1207 року, вперше виданий не раніше XVIII століття.
Головним героєм епосу виступає доблесний Сід, борець проти маврів і
захисник наро
... Читати далі »
